Торговая война на рынке стали попала в ТОП 10 финансовых событий 2018 года

23 декабря. Нью-Йорк. Журнал «Форбс» назвал десять наиболее значимых финансовых событий года, влияющих на потребителей, инвесторов и финансовые рынки. Среди них — торговая война, которую начал президент США Дональд Трамп.

Она стартовала 1 марта, когда было озвучено повышение тарифов на сталь и алюминий, поступающие в США из-за рубежа. Новые правила вступили в силу уже на следующей неделе. Мир столкнулся с повышением до 25 процентов ввозных пошлин на сталь и 10 процентов на алюминий по весьма спорной причине — защите национальной безопасности США.

Глобальная реакция была быстрой и яростной, с осуждением, исходящим от европейских и других зарубежных лидеров, членов Конгресса и даже капитанов американской промышленности. Канада, которая экспортирует больше стали и алюминия в США, чем любая другая страна, даже угрожала ответными действиями.

Но сильнее всего планируемые США меры ударили бы по Китаю. До встречи Трампа со своим китайским коллегой на саммите G-20 в начале декабря США с 1 января 2019 года намеревались повысить налоги на китайские товары с 10 до 25 процентов. Хотя детали предварительного соглашения не раскрываются, NPR сообщает, что оно теперь подразумевает повышение налогообложения лишь 10 процентов. Оно должно быть действительно, по крайней мере, в течение следующих 90 дней, пока страны будут вести переговоры.

Високе звання «Лідер року 2018» — нове досягнення Групи компаній «ЄВРАЗТРЕЙД»

За результатами дослідження Національного бізнес-рейтингу нашу компанію «ЄВРАЗТРЕЙД»  визнано одним з найефективніших підприємств України у своїй галузі, а підтвердженням високого статусу, надійності й ефективності ведення бізнесу стала престижна нагорода «Лідер року 2018». 

Ми пишаємося отриманим званням «Лідер року 2018», адже це підтвердження правильності обраного шляху, свідчення ефективності нашої роботи й гарантія високої якості послуг, що ми надаємо кінцевому споживачу. Ця нагорода також відображає наші стандарти чесного й прозорого ведення бізнесу й значного внеску в економічний розвиток країни.

Національний бізнес-рейтинг уже впродовж 14 років проводить рейтингування підприємств України і на сьогодні є одним з найавторитетніших у сфері оцінювання ефективності бізнесу.

 

«ArcelorMittal Кривой Рог» получил право на добычу руды на следующие 20 лет

Криворожский горно-металлургический комбинат ПАО «ArcelorMittal Кривой Рог» (Днепропетровская обл.) получил право на добычу руды на следующие 20 лет, продлив срок действия специальных разрешений на пользование недрами до 2038 года.

Как сообщается в пресс-релизе компании в четверг, предприятие получило право продолжать добычу руды в двух своих основных карьерах в течение ближайших 20 лет – максимального срока, предусмотренного законодательством Украины.

При этом уточняется, что до 9 января 2038 года продлено разрешение на добычу магнетитовых кварцитов в карьере №3 (Валявкинское месторождение) — балансовые запасы в пределах контура данного карьера оцениваются в 322,7 млн тонн, забалансовые – в 13,5 млн тонн. За контуром карьера №3 запасы с неопределенным промышленным значением в рамках выделенного участка составляют 425,2 млн тонн.

За продление спецразрешения по Валявкинскому месторождению ПАО «ArcelorMittal Кривой Рог» уплатило государственный сбор в размере 68,8 млн грн.

Кроме того, продлено разрешение и на добычу магнетитовых кварцитов в карьере №2-бис (Новокриворожское месторождение – Южная часть, Участок 1) — до 26 марта 2038 года. Балансовые запасы в пределах контура этого карьера оцениваются в 168,8 млн тонн, забалансовые – в 52,7 млн тонн. За пределами карьера №2-бис балансовые запасы по данной части месторождения составляют 941,2 млн тонн.

За продление данного спецразрешения ПАО «ArcelorMittal Кривой Рог» уплатило госсбор 88,7 млн грн.

«Оба соглашения об условиях пользования недрами по данным месторождениям между нашим предприятием и Государственной службой геологии и недр Украины были подписаны в минувшем году. Для нас это важный шаг с точки зрения долгосрочного планирования, ведения горных работ в двух основных карьерах и устойчивого обеспечения железорудным сырьем нашего металлургического производства. Дальнейшая эксплуатация карьеров обеспечит рабочими местами свыше 4000 человек и постоянное поступление в бюджет налоговых платежей», — пояснила главный геолог горного департамента ПАО «ArcelorMittal Кривой Рог» Ирина Хивренко, которую цитирует пресс-служба.

В прилагаемой справке разъясняется, что забалансовые запасы — это запасы полезных ископаемых, использование которых в настоящее время экономически нецелесообразно или технически и технологически невозможно, но которые в дальнейшем могут быть переведены в балансовые. Забалансовые запасы твердых полезных ископаемых подсчитываются и учитываются, если в технико-экономическом обосновании кондиций доказана возможность их сохранности в недрах для последующего извлечения, складирования и сохранения для использования в будущем.

Как сообщалось, «ArcelorMittal Кривой Рог» планировал в 2018 году произвести минимум 5,7 млн тонн готового проката, 6,5 млн тонн стали, 10 млн тонн концентрата.

Согласно экспертным оценкам, в январе-ноябре 2018 года предприятие сократило выпуск проката на 20% по сравнению с аналогичным периодом 2017 года — до 3,882 млн тонн, стали — на 19,5%, до 4,294 млн тонн, чугуна на 18,3%, до 4,174 млн тонн. Выпуск агломерата упал на 19,1%, до 7,771 млн тонн, но возрос товарной железной руды — на 18,6%, до 836 тыс. тонн, железорудного концентрата — на 3,5%, до 8,583 млн тонн, кокса — на 12,3%, до 2,470 млн тонн.

«ArcelorMittal Кривой Рог» по итогам 2017 года снизил выпуск проката на 7,3% по сравнению с 2016 годом — до 5,1 млн тонн с 5,5 млн тонн, выплавку стали «в эквиваленте» — с учетом разливки и выпуска товарного чугуна — на 9,3%, до 6,35 млн тонн с 7 млн тонн, чугуна — на 8,2%, до 5,6 млн тонн с 6,1 млн тонн. Кроме того, меткомбинат нарастил добычу железной руды на 1,5% — до 21,9 млн тонн с 21,6 млн тонн, производство концентрата – на 1,9%, до 9,1 млн тонн с 9 млн тонн. Производство агломерата возросло на 0,6% — до 10,5 млн тонн с 10,4 млн тонн, кокса валового 6%-ной влажности – на 19,9%, до 2,4 млн тонн с 2 млн тонн.

«ArcelorMittal Кривой Рог» — крупнейший производитель стального проката в Украине. Специализируется на выпуске длинномерного проката, в частности, арматуры и катанки.
http://www.fixygen.ua/news/20190103/arcelormittal.html

Претензії металургів щодо нестачі вагонів безпідставні — Укрзалізниця

ПАТ «Укрзалізниця» у 2018 році збільшило перевезення основних номенклатур металургійної продукції на 1,5-14,8% порівняно з минулим роком, хоч і недоотримує доходи через низьку рентабельність цих перевезень.

Про це Укрінформу повідомили в прес-центрі Укрзалізниці з посиланням на директора з економіки і фінансів Андрія Рязанцева.

«У 2018 році Укрзалізниця, як свідчить статистика, збільшила на 1,5-14,8 % порівняно з минулим роком перевезення основних номенклатур металургійної продукції. При цьому товариство через низьку маржинальність перевезень цих видів вантажів зазнає збитків і недоотримує доходи аналогічні тим, які отримує від перевезень вантажів всередині країни. Внаслідок цього державний перевізник фактично змушений дотувати приватний бізнес не менш ніж на 5 млрд грн на рік», — ідеться в повідомленні.

Зокрема, за словами Рязанцева, за 7 місяців цього року порівняно з аналогічним періодом минулого року Укрзалізниця збільшила перевезення залізної руди на 1,7%, кольорової руди — на 6,2%, чорних металів — на 14,8 %, кольорових металів та виробів з них — на 11 %, брухту чорних металів — на 2,1 %.

«Обвинувачення Укрметалургпрому на адресу Укрзалізниці є абсолютно безпідставними, адже, як свідчить статистика, Укрзалізниця нарощує перевезення продукції ГМК. Я вважаю, що такий «вкид» у ЗМІ негативної інформації про діяльність Укрзалізниці з боку металургів пов’язаний, у першу чергу, зі спробами компанії уніфікувати та привести тарифи на перевезення вантажів до економічно обгрунтованих», — зазначив директор з економіки і фінансів.

Американці створили найдовговічніший сплав у світі

Інженери та вчені-матеріалознавці з Національної лабораторії Сандія створили сплав, який є найдовговічнішим з усіх відомих металевих сплавів штучного і природного походження.

Про це повідомляє The Times of India.

Новий сплав, що складається із 10% золота й 90% платини у 100 разів перевершує міцну високоякісну сталь у зносостійкості.

Цікавим є той факт, що сплави золота і платини вже дуже давно не є чимось новим, але нікому раніше не спадало на думку оцінити довговічність таких матеріалів. Зазвичай матеріалознавці віддають переваги більш міцним і твердим металевих сплавів, які дуже широко використовуються в промисловості. Новий сплав не відрізняється високою твердістю, однак, він наділений високою теплопровідністю та іншими характеристиками, які дозволяють йому чинити опір руйнівній дії сили тертя.

Цей сплав сам є джерелом твердої змазки, яку, за нормальних умов, можна отримати лише важким і дорогим способом.  Під час експериментів з новим сплавом дослідники помітили, що на поверхні матеріалу постійно формується тонка плівка чорного кольору. Матеріал цієї плівки виявився вуглецем зі структурою, близькою до структури алмазу, а утворилася ця плівка, яка грає роль ефективної твердої змазки, за рахунок вуглецю, що надходить з навколишнього середовища. Наявність твердої вуглецевої змазки збільшує довговічність нового сплаву в багато разів. Більш того, тепер цей сплав можна використовувати саме для її виробництва, яке зазвичай проводиться за допомогою досить дорогого процесу, що залучає використання герметичних вакуумних камер, високотемпературного нагріву і специфічних хімічних реактивів.

Спочатку склад нового сплаву був розроблений за допомогою складного комп’ютерного моделювання. Це моделювання проводилося на атомарному рівні, що дозволило з’ясувати, як стан і поведінка окремих атомів відбивається на кінцевих властивостях матеріалу в цілому. Такий підхід дозволить в майбутньому розробити матеріали, що мають набір заздалегідь заданих властивостей, після чого можна виготовити зразки таких матеріалів і перевірити їх відповідність в умовах реального світу.

Для демонстрації довговічності цього матеріалу фахівці лабораторії Сандія наводять яскравий приклад. Теоретично, якщо у когось вистачить коштів для того, щоб «взути» автомобіль в колеса з нового сплаву, то такі колеса, пройшовши шлях в 1 милю (1.6 кілометра) втратять всього один шар атомів зі своєї поверхні. Іншими словами, ресурсу таких коліс вистачить, щоб обігнути всю земну кулю по екватору близько 500 разів.

Торговельна залежність від агресора: мала б скорочуватися, але все навпаки

Активне постачання російського вугілля, нафтопродуктів, міндобрив збільшило від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі з РФ. Приїхали…

Україна три тижні поспіль суттєво нарощує запаси вугілля газової і антрацитової груп на вітчизняних ТЕС і ТЕЦ, – відрапортували у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості. Приміром, за останній тиждень запаси твердого палива зросли на 115,7 тисяч тонн або майже на 7%. З одного боку, такі повідомлення мають радувати – адже йдеться про запоруку успішного проходження опалювального сезону, гарантії того, що у період пікових навантажень не буде так званих віялових вимкнень електрики, вдасться уникнути розмерзання систем централізованого теплопостачання. З іншого ж – виникають додаткові запитання, адже левову частку цього палива (62%) ми купуємо за валюту у… держави-агресора. Приміром, торік РФ заробила на «вугільних» потребах України 1,5 мільярда доларів. Лише на півмільярда вугілля наші підприємства купили у США, на 87 мільйонів – в Канаді і ще на 45 мільйонів «зелених» – у інших країнах, зокрема ПАР. При цьому ніхто не гарантує, що під виглядом «російського» вугілля в Україну не надходить паливо, видобуте на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини, від постачання якого Київ формально відмовився.

Не вугіллям єдиним…

Вугілля – на жаль, не єдиний вид так званого «критичного імпорту» із Росії, залежності від якого, попри численні проекти та прожекти боротьби із нею, ми так і не позбулися. Зокрема, майже вся нафта і нафтопродукти (за винятком незначних обсягів власного видобутку та переробки), як і раніше, постачаються «з-за порєбрика». Те ж стосується і більшості мінеральних добрив (експерти пояснюють це високою конкурентністю російської неорганічної хімії на світових ринках).

Також українські підприємства не змогли диверсифікувати постачання котлів і машин – торік таких товарів ми закупили в Росії на 300 мільйонів доларів (притому, що вітчизняні виробники такої продукції частину її експортують… до тієї ж Росії). А ще у переліку імпортованих із сусідньої країни товарів – чорні метали (на 176 мільйонів доларів у 2017-ому), пластмаси та полімерні матеріали (на 174 мільйони). Також майже 300 мільйонів доларів Україна витратила торік на російське ядерне паливо. Натомість Україна в свою чергу продовжує активно постачати до Росії чорні метали (20% усього обсягу експорту) та вироби з них (5,7%), котли та машини (19%), папір і картон (4,3%).

Як наслідок – ситуація, за якої Російська Федерація торік була не лише найзапеклішим ворогом нашої країни, а і її великим торговельним партнером.

Згідно з офіційними даними, товарообіг між двома країнами сягнув $11 млрд. При цьому негативне сальдо в торгівлі України з Росією становило майже $3,3 млрд.

У 2018-ому відповідні показники можуть бути іще вищими. Адже, за даними Держстату, у першому півріччі Україна експортувала з Російської Федерації товарів на $3,8 млрд. (це на 25% більше, аніж за такий же минулорічний період). Обсяги ж експорту до сусідньої держави склав лише $1,8 млрд (зниження на 6%). Отже, від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі зросло і склало понад 1 мільярд 929 мільйонів «зелених». Така, по суті, ціна «економічної підтримки» держави-агресора з боку України.

Причини залежності і можливість відмови від російського вугілля:

Серед причин такої залежності України від торгівлі з Росією експерти називають її географічну близькість, а також специфіку попиту – адже, незважаючи на війну, чимало українських підприємств досі залежать від постачання сировини і комплектуючих «із-за порєбрика». І йдеться не лише про сумісність продукції та ідентичні технічні стандарти і технологічні норми, а і про нижчу ціну та швидшу доставку.

«Можливості позбутися залежності від Росії за окремими напрямками є. Але за деякими – із об’єктивних та незалежних від України причин – зробити це навряд чи вдасться. Ще у деяких сферах співпрацю з державою-агресором доведеться «перетерпіти», – вважає голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. Економіст пояснює специфіку цих сфер.

Борис Кушнірук
Борис Кушнірук

Вугільна залежність: або здалеку і дорого, або дешево, але з копалень агресора

За словами Бориса Кушнірука, Україна закуповує в Росії, в основному, паливо для роботи підприємств металургійного комплексу, який забезпечує левову частку валютних надходжень до державної казни. Тож відмова від такого вугілля може призвести до зменшення обсягів виробництва на металургійних підприємствах або й до зупинки частини із них. “При цьому повністю замістити російське паливо американським, південноафриканським чи іншим «заморським» вугіллям неможливо. Адже українські порти просто не впораються із перевалкою (перевантаженням і постачанням споживачам) таких значних обсягів палива. Окрім того, вартість цього вугілля (зокрема, і з огляду на логістичні витрати) набагато вища. І за таких значних обсягів йдеться про «кругленькі» суми переплат, що також може призвести до зменшення виробництва української металургійної продукції та зниження її конкурентоспроможності на міжнародних ринках», – вважає експерт.

Альтернатива: Україна має можливості закуповувати додаткові обсяги вугілля як у далеких країнах – таких як США, ПАР, Австралія, так і значно ближче до своїх кордонів (у Польщі і Казахстані). Щоправда, далекі відстані, які доводиться «долати» вугіллю, позначаються на його вартості:

американське паливо, приміром, коштує удвічі дорожче, аніж російське. Утім, на думку деяких експертів, ціною можна й пожертвувати заради «більшого блага» – відмови від співпраці з державою-агресором.

Також в Україні триває модернізація металургійних підприємств, їх реконструкція, що має на меті підвищення енергоефективності виробництва, а також підвищення частки електро- і киснево-конверторної сталі й прокату у загальному обсязі продукції.

“Ядерна” залежність: допалюємо російське паливо, переходимо на американське

Повністю позбутися залежності від Росії у цій сфері найближчими роками також не вдасться. Адже нині 9 із 15 українських атомних блоків працюють на російських ТВЕЛах. “Перехід же на споживання палива від альтернативних постачальників – процес непростий. Як технологічно й матеріально (затрати на переобладнання потужностей), так і з огляду на тривалі «бюрократичні процедури». Адже кожен крок у цьому напрямку, згідно з міжнародними нормами, має погоджуватись із МАГАТЕ», – каже Борис Кушнірук.

Альтернатива: За останні два-три роки Україні вдалося замістити значну частину російського ядерного палива ТВЕЛ продукцією американської компанії Westinghouse. Тож сума, яку наша країна змушена сплачувати за ядерне паливо Росії, поступово зменшується: приміром, у 2015-ому році йшлося про понад $610 млн, у 2016-ому – майже $387 млн. Окрім того, вітчизняний «Енергоатом» суттєво просунувся в реалізації проекту будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), де зберігатимуться відходи із трьох АЕС — Хмельницької, Рівненської та Південно-Української. На Запорізькій атомній електростанції із 2001 року діє власне сховище. Завдяки будівництву ЦСВЯП країна зможе щороку заощаджувати до $200 млн. І головне – ми повністю позбудемося можливого маніпулятивного важеля в руках Кремля.

“Мінеральна” залежність: українська земля без російських міндобрив – реально!

Замінити російські мінеральні добрива українські аграрії поки що не можуть – питання ціни і собівартості. Продукція, яка нам потрібна – добрива, левовою часткою собівартості яких (більше 80%) є затрати на газ. І якщо в Росії ціни на блакитне паливо для промислових підприємств в рази нижчі, ніж в Україні, то, зрозуміло, й міндобрива там набагато дешевші. Тому ситуація непроста. “За умов, якщо українська влада намагатиметься лобіювати виключно інтереси власних хімічних комбінатів, вона робитиме «ведмежу послугу» аграріям: витрати на виробництво сільгосппродукції суттєво зростуть. А це – ризик, що вона буде неконкурентною за ціною на світових ринках. Також виникне додатковий тиск на внутрішнього споживача, що загрожує певними «соціальними» наслідками», – наголошує Борис Кушнірук.

Альтернатива: Україна має можливості диверсифікації постачання добрив. Зокрема, торік майже утричі зросли обсяги закупівлі цієї продукції у Литві. Також поступово відновлюють колишні обсяги виробництва українські хімкомбінати. Зокрема, після чотирирічної перерви на початку серпня у стабільному режимі запрацювало підприємство з виготовлення мінеральних добрив «Азот» у Сєвєродонецьку. З 1 серпня розпочав продаж міндобрив українським селянам за пільговими програмами ПАТ «Аграрний фонд».

Також Україна запроваджує обмеження на постачання міндобрив з Росії. Дехто вважає, що це – «на руку» олігархам – власникам вітчизняних хімічних підприємств. А для вітчизняного АПК такі добрива будуть занадто дорогими. Інші ж експерти говорять, що краще перетерпіти, аніж «лити воду на млин агресора». Тим паче, що певні протекціоністські заходи сприятимуть і збереженню робочих місць на великих підприємствах та наповненню державної казни.

Також одним із виходів може бути налагодження виробництва на українських хімкомбінатах добрив на давальницьких умовах для власників «дешевого» газу.

Бензинова залежність: пізно пити “боржомі”, коли власні заводи профукали

Свого часу Україна майже повністю втратила власну нафтопереробну галузь. Зараз працюють лише Кременчуцький НПЗ та кілька невеличких переробних підприємств, які суттєво не впливають на ринок. “При цьому «рятувати ситуацію» і вкладати кошти у створення нових потужностей недоречно – як-то кажуть, «пізно пити Боржомі». Варто усвідомлювати, що наступне десятиліття ознаменується стрімким зростанням попиту на електромобілі. Тому займатися створенням нових “бензинових” виробництв – неефективно, бо такі інвестиції окупляться за 8-10 років, коли «потяг уже може піти». Країні потрібні програми сприяння переходу на електромобілі. За таких умов попит на нафтопродукти природним чином знижуватиметься. А отже – зменшуватиметься і наша «бензинова» залежність від Москви», – переконаний Борис Кушнірук.

Альтернатива: Експерти стверджують, що країна може видобувати до 10-12 мільйонів тонн нафти на рік (нині ці обсяги – уп’ятеро менші). Проте, необхідні інвестиції для реформування галузі, а також проведення геолого-розвідувальних робіт і налагодження видобутку на перспективних родовищах.

Також є можливості розширення імпорту пального (насамперед, бензинів) із Білорусі (хоча значна частина нафти, яку переробляють у цій країні, – також російська). Зараз «білоруська» частка становить 20% українського ринку бензинів. Окрім того, Україна невиправдано обмежила співпрацю в енергетичній сфері з Литвою. Приміром, у 2015 році імпорт нафтопродуктів із цієї балтійської країни скоротився на 53,4%, у 2016-ому – ще на 13,3%. І лише у 2017-ому почав зростати – на 33%. Додам, що торік у грудні українські мережі АЗС – ОККО, WOG, Socar і Альянс Ойл Україна – відновили імпорт бензину марки А-95 польського НПЗ концерну Orlen.

Також існують пропозиції щодо обмеження обсягів постачання бензину й дизпалива з-за кордону. Зокрема, спільну частку палива, що надходить з Росії та Білорусі пропонують обмежити 50% обсягів продажу на ринку. З одного боку, це також може зіграти «на руку» українським олігархам, які мають вплив на управління ПАТ «Укртатнафта», з іншого – частково позбавить нас від російського впливу у цій сфері. Це при умові, якщо відновиться виробництво на Одеському НПЗ, який перебуває в управлінні Фонду держмайна.

Експорт до Росії: за і проти

Щодо експорту, то, на думку економіста Бориса Кушнірука, країна має бути зацікавлена у його розширенні. Якщо зростає експорт – значить, підприємства працюють, тисячі людей отримують зарплатню, державна казна – поповнюється. Зрозуміло, що миттєво замінити один ринок на інший неможливо. Тож в умовах гібридної війни така співпраця, яка комусь може здатися «зрадою», на жаль, залишається вигідною і майже безальтернативною для країни» – вважає Борис Кушнірук.

Отже, обмежувати можливості експорту вітчизняних товарів і послуг до Росії, на думку економіста, не варто (якщо , звісно ж. не йдеться про продукцію оборонно-промислового комплексу чи товари подвійного призначення). Натомість завдання усіх українців – і влади, і бізнесу, і громадян – максимально обмежити імпорт з Росії. Досвід таких кампаній ми уже маємо.

Приміром, реагуючи на відмову українців купувати товари «із-за порєбрика», світові виробники побутової хімії вже кілька років як повністю замістили на українському ринку продукцію, вироблену в Росії. Цього ж потрібно вимагати від виробників побутової техніки. Адже в українських магазинах іще багато товарів світових брендів, які збираються чи виробляються за ліцензіями в Росії.

Відмова від придбання такої продукції принесе Україні подвійну вигоду: з одного боку, можна суттєво скоротити згадане уже від’ємне сальдо торгівлі з Росією, з іншого – стимулювати світових виробників інвестувати у виробництво у нашій країні.

І наостанок: українські бізнесмени які продовжують торгувати з Москвою, повинні пам’ятати: така торгівля – надзвичайно «токсична» з огляду на міжнародні санкції, що діють проти Росії, нестабільність ситуації в цій країні, непередбачуваність її політики та «вразливість» рубля. Воно вам треба?..

Пинчук воспользовался жадностью Ахметова

Казалось бы проведенный “Метинвестом” обмен евробондов должен был усилить позиции Рината в его международном споре с Фирташем на предмет, сколько именно “Уважаемый” недоплатил за “Укртелеком”. Однако, беда подкралась откуда не ждали. Коварный Пинчук запустил процесс реприватизации ключевых активов СКМ — ГОКов.
Напомним, 6 апреля 54 депутата Верховной Рады подали в Конституционный Суд представление с просьбой признать неконституционным закон о приватизации предприятий “Укррудпрома”, большинство из которых на сегодняшний день так или иначе контролируется Ахметовым. И вчера стало известно, что Конституционный суд принял это документ к рассмотрению.

Как мы уже отмечали, судя по составу народных избранников, подписавших представление, складывается стойкое ощущение, что за этим процессом стоит Виктор Пинчук. И опубликованное вчера интервью главного идеолога реприватизации “Укррудпрома”, народного депутата Павла Ризаненко только усилило наше подозрение. Вот прямая цитата:

Після того, як ми подали подання до КС, почалися спекуляції, що це вигідно олігарху Віктору Пінчуку. Якраз йому це не вигідно. Якщо всі угоди розвертають, то можуть розвернутись і угоди за якими Коломойський виплатив Пінчуку відступні в рамках спору по Криворізькому залізорудному комбінату.

Складывается впечатление, что наш нардеп “або хворий, або подлюка”. И вряд ли первое, поскольку Ризаненко, с одной стороны, в ту пору, когда еще работал инвестбанкиром (сначала в московской “Тройка Диалог”, а затем — в “Ренессанс Капитале”) отвечал как раз за сделки в горно-металлургическом комплексе, в том числе — в Украине. С другой — с 2015 года он является замглавы Спецкомиссии Верховной Рады по вопросам приватизации. И в этом качестве заслушивал Игоря Коломойского и других “потерпевших” об обстоятельствах дерибана “Укррудпрома” и с этого момента, судя по собственным заявлениям депутата, не теряет тему из виду.

Гораздо больший интерес вызывает то, почему для защиты Виктора Пинчука Павел Ризаненко использует избитый прием постсоветских пропагандистов: “ему это не выгодно, поэтому это не он”. (Намедни мы наблюдали его использование в деле об “отравлении Скрипалей”: “это не мог быть Путин, он бы так не поступил на пороге ЧМ-2018, который теперь могут отобрать…”)

В случае же с Пинчуком все осложняется тем фактом, что как раз ему реприватизация “Укррудпрома” выгодна и утверждать обратное, как минимум, подозрительно. Действительно, в 2013 году Виктор Пинчук обратился в британский суд с просьбой заставить Игоря Коломойского и Геннадия Боголюбова признать, что акции Криворожского железорудного комбината, которые они присвоили в 2004 году, на самом деле принадлежат ему. А также потребовал возместить весь ущерб от владения комбинатом группой “Приват”, в том числе и всю прибыль, полученную от работы КЖРК за все это время.

Так вот, это дело закончилось не решением суда, а мировым соглашением (что уже само по себе ограничивает возможности что-либо “развернуть” назад), в соответствии с которым Коломойский и Боголюбов среди прочего отдали Пинчуку свою лондонскую недвижимость. Таким образом, они компенсировали тот факт, что 12 лет использовали КЖРК “и в хвост, и в гриву” и с Виктором Михайловичем не делились.

Однако, мировое соглашение носило половинчатый вариант, поскольку в соответствии с ним акции КЖРК не возвращались Пинчуку. Что и понятно, поскольку сегодня у этого комбината помимо владельцев “Привата” есть и еще один акционер — Ринат Ахметов. И вся эта троица на паритетных началах продолжает “доить” КЖРК уже более десятилетия.

И как раз с этой точки зрения обращение в Конституционный суд — это для Пинчука одновременно и возможность восстановить статус-кво (оставить без акций не только “приватовцев”, но и Рината), и изощренная месть. Ведь Ахметов был прекрасно осведомлен о споре по поводу акций Криворожского железорудного комбината, а в 2005 году даже привлекался в него в качестве своеобразного арбитра. И несмотря на это в итоге взял и польстился на “чужое” — на часть контрольного пакета КЖРК, который, по мнению Пинчука, принадлежит ему и только ему.

То, что именно ”Уважаемый” — главная мишень нынешней инициативы по реприватизации “Укррудпрома” подтверждает и тот факт, что обращение в КС было внесено аккурат в тот момент, когда “Метинвест” радостно сообщил о том, что ему фактически удалось выпустить новые облигации, которые в отлчие от предыдущего реструктуризированного долга буквально всем хороши. Благодаря им рефинансированный долг дешевле, и его срок погашения больше. Но самое главное — Metinvest B.V. удалось вывести из залога контрольные пакеты акций, оборудование, а также средства на банковских счетах трех предприятий холдинга — Ингулецкого и Центрального ГОКов, а также Мариупольского меткомбината имени Ильича, которые в соответствии с условиями прошлогодней реструктуризации были переданы специально созданному в интересах кредиторов юрлицу — Metinvest Management B.V.

Именно это стало “зеленой ракетой” для бывшего инвестбанкира Ризаненко. Ведь выцарапывать контрольные пакеты ИнГОКа и ЦГОКа из лапок структуры, представляющей интересы западных портфельных инвесторов “Метинвеста” было бы гораздо сложнее (и репутационно, и юридлически), чем у самого “Метинвеста”, за спиной которого стоят одиозные украинские нувориши.

То, что именно этот момент стал “триггером” представления в Конституционный суд косвенно подтверждает и сам Ризаненко. Как признается нардеп, на сбор подписей коллег под документом у него ушел неполный рабочий день. Вот теперь и думай, почему 5 апреля 2018 года Павлу Александровичу, который знаком с темой реприватизации “Укррудпрома” еще с 2015 года, вдруг шарахнуло в голову подготовить обращение в Конституционный суд именно в этот день.

Может потому, что Виктора Михайловича уже давно достала наглость Рината Леонидовича со всеми его “Роттердамами плюс” и RAB-тарифами, которые негативно отражались и на без того неблестящих финансовых результатах его “Интерпайпа”. И тут вдруг возникло “окно возможностей”, которое позволяет, если и не поквитаться, то хотя бы наладить взаимовыгодный диалог. А в будущем (чем черт не шутит) даже прикупить какой-то из ГОКов.

Акционеры ММК им. Ильича намерены на собрании 24 мая одобрить ряд крупных сделок на общую сумму не более $5,3 млрд

Акционеры ЧАО «Мариупольский металлургический комбинат им. Ильича» (ММК им. Ильича, Донецкая обл.), входящего в группу «Метинвест», намерены на ближайшем собрании 24 мая предварительно одобрить ряд крупных сделок на общую сумму не более $5,3 млрд.

В соответствии с проектами решений, акционеры ММК 24 мая намерены провести через ЧАО предварительное одобрение крупных сделок на протяжении года с материнской компанией Metinvest B.V. (Нидерланды) и связанными с ней лицами «относительно предоставления или получения услуг, выполнения работ, передачи и или получения в управление каким-либо способом основных фондов (средств), приобретения или отчуждения оборотных и необоротных активов, комиссии, кредитов, аккредитивов, ссуд, финансовой помощи, поручительства (гарантии), залога, и других правомочий относительно обеспечения выполнения обязательств» предельной стоимостью каждой сделки $1 млрд 872,936 млн в эквиваленте.

При этом суммарно объем сделок не должен превышать $5 млрд 299,422 млн.

Ранее сообщалось, что «Метинвест» провел аналогичные одобрения, но на сумму, не более $8 млрд, на ИнГОКе 14 марта, на ЦГОКе 15 марта, на СевГОКе 16 марта, на «Азовстали» 19 марта, на ММК им. Ильича 20 марта текущего года, на Авдеевском КХЗ 19 марта (на АКХЗ предельная сумма сделок ограничена $6,5 млрд — ИФ).

«Метинвест» провел на своих основных предприятиях собрания акционеров с практически однотипными повестками дня, в которых значатся вопросы о предварительной даче согласия на заключение крупных сделок с целью привлечения финансирования, (или рефинансирования), перевыпуск облигаций, проведения других финопераций материнской компанией Metinvest B.V. (Нидерланды) до $8 млрд.

Акционерам ГОКов и меткомбинатов предлагалось предварительно одобрить заключение значительных сделок на протяжении года, в частности, кредитных договоров, выпусков облигаций и других финансовых операций под получение финансирования (или рефинансирования) материнской компанией Metinvest B.V. (Нидерланды) суммарно не более $8 млрд, при этом каждый отдельный договор не должен превышать $2,5 млрд.

ММК им. Ильича в 2017г нарастил чистый убыток в 5,4 раза — до 828,056 млн грн с 152,786 млн грн, отрицательный финансовый результат до налогообложения возрос в 3,3 раза — до 966,212 млн грн с 296,126 млн грн в 2016 году. В 2017 году комбинат увеличил чистый доход на 58,7% по сравнению с 2016 годом – до 56 млрд 635,070 млн грн с 35 млрд 696,360 млн грн.

Непокрытый убыток к концу года составил 1 млрд 364,584 млн грн.

Metinvest B. V. (Роттердам, Нидерланды) владеет 99,322555% акций меткомбината.

Уставный капитал ЧАО «ММК им. Ильича» – 3 млрд 92,815 млн грн.

Основными акционерами «Метинвеста» являются группа СКМ (71,24%) и «Смарт-холдинг» (23,76%), совместно управляющие компанией.

ООО «Метинвест Холдинг» — управляющая компания группы «Метинвест».

По материалам: Интерфакс-Украина

Рынок металлопроката в Украине в I кв. 2018 вырос более чем на 13%

Украинские предприятия в январе-марте 2018 года нарастили потребление металлопроката на 13,1% по сравнению с аналогичным периодом 2017 года — до 1 млн 56,3 тыс. тонн (в январе-марте-2017 — 934,1 тыс. тонн). Согласно статистике, обнародованной объединением «Укрметаллургпром», в первом квартале 2018 г. было импортировано 291,3 тыс. тонн проката, или 27,6% объемов потребления на внутреннем рынке. За аналогичный период 2017 г. импортировано 234,1 тыс. тонн, или 25,07%.

«Таким образом, в первом квартале 2018 г. внутреннее потребление металлопроката выросло на 13,1% по сравнению с аналогичным периодом 2017 г. с опережающим ростом импортной составляющей в 24,4%», — констатируется в пресс-релизе.

При этом отмечается, что удельные доли плоского и длинномерного проката в импорте практически совпадают (48,5% и 47,9% соответственно), в то время как в импорте за аналогичный период 2017 г. существенно доминировал плоский прокат (соответственно, 61,5% и 37,5%). Повышение доли длинномерного проката, в первую очередь, связано с потерей ПАО «Енакиевский металлургический завод», который был основным поставщиком строительного металлопроката на рынок Украины в 2017 году.

По данным ОП «Укрметаллургпром», в первом квартале 2018г. украинскими металлургическими предприятиями произведено 4,59 млн тонн металлопроката (98% относительно аналогичного периода 2017 г. с учетом деятельности в январе-феврале 2017 г. мощностей на НКТ, или 108% без их учета), из которых, по информации ГП «Держаналітінформ», экспортировано порядка 3,23 млн тонн, или 83,3%. Это несколько ниже, чем в январе-марте 2017 г., когда доля экспорта составила 85,0% (3,97 млн тонн при общем производстве металлопроката 4,67 млн тонн).

В структуре экспорта по-прежнему доминируют полуфабрикаты (42,1%, что совпадает с показателем аналогичного периода 2017 г.). Удельные доли готовой продукции в первом квартале 2018 и 2017 гг. также практически совпадают – плоского проката 32,6% и 32,4% и длинномерного 25,3% и 25,6% соответственно.

Рынками украинской металлопродукции в январе-марте 2018 г., по данным ГП «Держаналітінформ», являлись страны Европейского союза (34,1%), Северной Африки (24,9%), Ближнего Востока (17,6%) и прочие страны Европы, включая Турцию (13,5%).

К главным металлургическим импортерам в первом квартале 2018 г. относятся СНГ (44,5%), ЕС-28 (29,2%) и страны АТР (23,4%).

По материалам: Интерфакс-Украина

Металлурги в топе по возврату НДС в марте

Крупнейшими получателями возмещения налога на добавленную стоимость (НДС) в марте 2018 года стали три металлургических комбината – «ArcelorMittal Кривой Рог», а также аффилированные с группой «Метинвест» Мариупольский металлургический комбинат (ММК) им.Ильича и «Запорожсталь».

Согласно данным Государственной казначейской службы Украины (ГКСУ), наибольшую сумму возмещения НДС получил в марте 2018 года комбинат «ArcelorMittal Кривой Рог» – 1,303 млрд грн, в феврале возмещение отсутствовало. Мариупольский металлургический комбинат (ММК) им.Ильича получил 675 млн грн против 471,5 млн грн в феврале, «Запорожсталь» – 419,5 млн грн против 648 млн грн.

В первую пятерку получателей возмещения НДС также попали экспортер масла и агропродукции «Кернел Трейд» с показателем 402 млн грн, в феврале — 674,5 млн грн, и комбинат «Азовсталь» из группы «Метинвест» – 378 млн грн против 710 млн грн в позапрошлом месяце, свидетельствуют данные ГКСУ.

Зернотрейдеры, вошедшие в первую десятку, несколько сократили показатель возмещения НДС по сравнению с февральскими данными: «АДМ Трейдинг Украина» – 338 млн грн (355,4 млн грн в феврале), «АО Каргилл» – 247 млн грн (339,1 млн грн), ДП «Сантрейд», значившееся в феврале крупнейшим получателем возмещения НДС с показателем 806,5 млн грн, в марте получило 243,6 млн грн.

В то же время переработчик сельскохозяйственной продукции «Оптимусагро Трейд» в 4,5 раза увеличил показатель возмещения НДС — с 45,6 млн грн в феврале до 205,6 млн грн в марте.

Замыкает десятку крупнейших получателей возмещения НДС Полтавский горно-обогатительный комбинат (Полтавский ГОК), вдвое сокративший в марте результат — 193,8 млн грн против 410,9 млн грн в феврале.

Открывают вторую десятку Никопольский завод ферросплавов – 150 млн грн (133,5 млн грн в феврале), агроэкспортер «Нибулон» – 146 млн грн (377,6 млн грн), «Евраз – Днепропетровский металлургический завод» («Евраз-ДМЗ») – 142,7 млн грн (135 млн грн), «МГЗ» – 133 млн грн (116,3 млн грн).

Вдвое сократил показатель возмещения НДС экспортер растительных масел и шротов «Олсидз Блек Си» – до 124 млн грн с 265 млн грн в феврале, когда компания почти в четыре раза увеличила эту сумму. Вчетверо выросло возмещение НДС Восточного горно-обогатительного комбината – до 106,5 млн грн (в феврале — 25 млн грн).

Далее в списке получателей НДС следует агроэкспортер «Кофко Агри Ресорсиз Украина» – 99,8 млн грн (86,5 млн грн). Запущенный в июне 2017 года после пятилетнего простоя «Карпатнафтохим» за месяц значительно увеличил показатель возмещенного налога на добавленную стоимость – до 92,5 млн грн (33 млн грн в феврале), хотя в начале года этот показатель превышал 118 млн грн.

Замыкают вторую десятку получателей НДС «Гленкор Агрикалчер Украина», втрое ухудшивший свой результат в марте, – 91,7 млн грн (279,9 млн грн в феврале), и Центральный ГОК (группа «Метинвест») – 88,5 млн грн (88,7 млн грн).

Более 80 млн грн возмещения указанного налога также получили «Мотор Сич» – 83,4 млн грн (79,5 млн грн) и «Ди Енд Ай Еволюшн» – 82,8 млн грн (74,7 млн грн).
Как сообщалось, по итогам трех месяцев этого года возмещение НДС выросло на 25% по сравнению с аналогичным периодом 2017 года – до 33,65 млрд грн. В марте возмещение НДС по сравнению с февральским показателем сократилось на 12% – до 10,096 млрд грн.
Возмещение НДС в Украине в 2017 году выросло на 32% – до 120,06 млрд грн.